Мозкові емоції працюють не так, як ми думали раніше

2 хвилини читання

Мозок обробляє емоції не так, як ми раніше уявляли

Самі емоції можуть бути важливішими за наші відчуття, якими ми їх сприймаємо

Катя Коварж через Shutterstock

Катя Коварж через Shutterstock

Впродовж десятків вчені вважали, що мозок обробляє сенсорну інформацію з облич та голосів інших людей у різних областях для розуміння їхніх емоцій. Проте нові дослідження демонструють зворотне: коли ми бачимо емоційне обличчя, це активує центри обробки звуку в мозку, і навпаки.

У повсякденному житті «ми бачимо лише засмучене обличчя», — пояснює Stefania Mattioni, провідна авторка дослідження та асистентка-дослідниця в галузі когнітивного у Гентському університеті в Бельгії. «Зазвичай ми також чуємо голос людини, яка плаче. Отже, мозок насправді структурований таким чином, щоб взаємодіяти з такими багатоканальними сенсорними подразниками.»

У дослідженні команда Маттіоні відтворювала для 24 учасників відеокліпи, у яких актори втілювали різні емоції — від радості до огиди та страху. Учні були підключені до апарату магнітно-резонансної томографії (МРТ). Деякі кліпи містили як обличчя, так і голос акторів, інші ж містили лише відео або лише звуковий супровід.

Лише відеокліпи зі звуком активували ділянки мозку, які відомі як такі, що обробляють обличчя; а кліпи лише з відео активували ділянки мозку, відповідальні за обробку звуку. За словами Маттіоні, кожна емоція, незалежно від того, чи представлена вона у візуальній, чи у аудіальній формі, однаково активує ділянки мозку, що обробляють обличчя та звук. Ця здатність може допомогти мозку розуміти ситуації, коли ви не бачите людини, але чуєте її голос — наприклад, при розмові за телефоном, — або навпаки.

«Ми бачимо, що ці регіони більше керуються , ніж чуттєвими модальностями», — каже Матіоні.

Команда Маттіоні також виявила, що коли люди бачать і чують, як розмовляє інша особа, їхній мозок реагує інакше. «Мозок виконує більше, ніж просто додає два вхідних сигнали один до одного,— пояснює Stefania Benetti, асистентка професорки психології та когнітивних наук у Трентському університеті в Італії, яка не брала участі у дослідженні. «Розпізнавання емоцій, інакше кажучи, схоже, пов’язане з мультисенсорною мережею, яка інтегрує те, що ми бачимо й чуємо.»

«З погляду еволюції та поведінки, поєднання зору й слуху дає велику перевагу,» каже Бенетті. «Це зменшує невизначеність і дозволяє нам швидше й точніше розпізнавати емоції, особливо в гучних або складних умовах.»

Ці результати можуть допомогти у розробці втручань для людей, які стикаються з труднощами у сприйнятті соціальних сигналів. Водночас вони підтверджують попередні дослідження про нейропластичність мозку, згідно з якими у людей, що стали сліпими в ранньому віці, голосово-вибіркові ділянки адаптуються до обробки виразів обличчя. За словами Бенетті, у сліпих людей вибіркові ділянки для обробки виразів обличчя адаптуються до обробки голосових виразів. Бенетті пояснює, що ці ділянки здатні адаптуватися до таких форм, оскільки їхньою основною функцією є обробка емоцій, а не якогось одного виду відчуттів.

Дослідження опубліковано в журналі Journal of Neuroscience.

Відповідальний редактор, Scientific American